Я беру твою руку, дитино маленька,

Щиро, бережно й ніжно в долоні свої.

Поведу через казку, не бійся, рідненька,

У незвідані далі, далекі краї.

Будем разом усюди ми там мандрувати,

Перепони долати ми будем щодень.

Я навчу тебе мислити, і рахувати,

І читати, й писати, співати пісень.

То ж давай свою руку, і я обіцяю:

Станем друзями всі ми на довгі роки.

Ти полюбиш цю школу і клас свій, я знаю,

І щоранку ітимеш сюди залюбки!

Перший дзвоник — це завжди хвилююча подія, особливо для наймолодших учнів — першокласників, а також  і  для  випускників,  адже маленькі сьогодні вперше переступлять поріг незвичайної і дивної країни, де будуть навчатися протягом багатьох років, зростатимуть і мужнітимуть.  А для випускників це останній першовересень.

Сьогодні  ми  дякуємо нашим воїнам за те, що незважаючи на війну та інтенсивні бойові дії, завдяки хоробрості та відвазі Збройних Сил, діти мають змогу продовжувати навчатись у школах.

Нехай цей рік почнеться вдало і проходить мирно та успішно, нехай кожен день знаменується може і маленькою, але перемогою, нехай отримані знання та навички відкривають перед вами нові двері до мрій, інтересів та рекордів.